Харі Крішна — Луганськ

Тим, хто постійно служить Мені з любов’ю і відданістю, Я даю розум, який допомагає їм прідті до Мене.



КОМЕНТАР: Особливої уваги заслуговує спожите в цьому вірші слово буддхи-йогам. У другому розділі “Бхагавад-гити” Господь, даючи повчання Арджуне, сказав, що Він вже багато що відкрив йому, і надалі розповість йому про метод буддхи-йоги. Саме це Він і збирається зараз зробити.
Буддхи-йога, сама по себе-ето діяльність в свідомості Крішни, вищий ступінь прояву розуму. Буддхи означає “розум”, а йогою називають містичну діяльність, або містичне вдосконалення /мистическое = духовне?/.
Коли людина виповнюється рішучості повернутися додому, до Бога, і, займаючись відданим служінням, прагне знайти /полностью розвинути в себе/ свідомість Крішни, його дії /діяльність/ називають буддхи-йогою. Інакше кажучи, буддхи-йога-етот діяльність, ведуча до звільнення з матеріального полону. Кінцевою метою духовного вдосконалення є Крішна.
Люди не знають про це; от чому таке велике значення надається спілкуванню із зрадженими і дійсним духовним вчителем. Людина повинна знати, що його цель-постічь Крішну, і коли мета визначена, він поволі але вірно рухається по шляху духовного розвитку і /в кінці концов/ досягає вищої мети.

Шлока 10 →

Арджуна сказав: Про Мадхусудана, метод йоги, про який Ти мені коротко розповів, здається мені непосильним, бо розум мій неспокійний і нестійкий.



КОМЕНТАР: Метод містичної йоги, про який Господь Крішна розповів Арджуне, починаючи із слів шучау деше і до йоги парамах, Арджуна відкидає в цьому вірші, вважаючи його непосильним. У століття Розжарюй звичайна людина не може /лишен возможности/ піти з будинку і відправитися у відокремлене місце де-небудь в горах або в джунглях, щоб там займатися йогою.
Всю свої таке коротке життя люди цього століття проводять важкій боротьбі за існування.
Вони не приймають серйозно навіть простих і посильних для них методів духовного самоусвідомлення, не говорячи вже про складнішу систему йоги, яка наказує людині певний спосіб життя, певне положення тіла під час медитації, якою слід займатися в строго певному місці, звільнивши розум від всякої матеріальної діяльності.
Як людина практична, Арджуна розумів, що цей метод йоги йому не під силу, хоча він володів безліччю різних достоїнств. Він належав до царського роду, був великим воїном, володів великою тривалістю життя, і найголовніше, був найближчим іншому Панове Крішни, Верховної Особи Бога.
П’ятсот років тому Арджуна володів невимірний великими можливостями ніж ті, які є у нас, та все ж він відкинув метод містичної йоги. Насправді, ми ніде не знайдемо згадки про те, щоб він коли-небудь займався нею. Тому дану систему йоги слід вважати неприйнятною для століття Розжарюй.
Безумовно, деякі, дуже небагато людей можуть займатися нею, але для більшості вона просто не під силу. Якщо так йшла справа /було/ п’ять тисяч років назад, що ж говорити про сьогоднішній день? Ті, хто намагаються імітувати цю систему йоги, відвідуючи різні так звані школи і суспільства йоги і задовольняючись цим, проте лише марно втрачають час.
Вони перебувають в повному невіданні щодо дійсної мети йоги.

Тим, хто постійно служить Мені з любов’ю і відданістю, Я даю розум, який допомагає їм прідті до Мене.



КОМЕНТАР: Особливої уваги заслуговує спожите в цьому вірші слово буддхи-йогам. У другому розділі “Бхагавад-гити” Господь, даючи повчання Арджуне, сказав, що Він вже багато що відкрив йому, і надалі розповість йому про метод буддхи-йоги. Саме це Він і збирається зараз зробити.
Буддхи-йога, сама по себе-ето діяльність в свідомості Крішни, вищий ступінь прояву розуму. Буддхи означає “розум”, а йогою називають містичну діяльність, або містичне вдосконалення /мистическое = духовне?/.
Коли людина виповнюється рішучості повернутися додому, до Бога, і, займаючись відданим служінням, прагне знайти /полностью розвинути в себе/ свідомість Крішни, його дії /діяльність/ називають буддхи-йогою. Інакше кажучи, буддхи-йога-етот діяльність, ведуча до звільнення з матеріального полону. Кінцевою метою духовного вдосконалення є Крішна.
Люди не знають про це; от чому таке велике значення надається спілкуванню із зрадженими і дійсним духовним вчителем. Людина повинна знати, що його цель-постічь Крішну, і коли мета визначена, він поволі але вірно рухається по шляху духовного розвитку і /в кінці концов/ досягає вищої мети.

Якщо, знаючи про мету життя, людина продовжує трудитися ради плодів своєї праці /продолжает зберігати прихильність до плодів свого труда/, його дії називають карма-йогой. Якщо, знаючи про мету життя, він намагається осягнути Крішну в процесі філософських досліджень, він займається гьяна-йогою.
А той, хто, знаючи про мету, шукає Крішну в свідомості Крішни і відданому служінні Господу, діє в системі бхакти-йоги, або буддхи-йоги, яка є закінченою системою йоги і дозволяє досягти вищого ступеня досконалості.

Якщо людина отримала присвячення у дійсного духовного вчителя і є членом духовного суспільства /духовной организации/, але у йому не дістає розуму, щоб досягти духовної досконалості, то Крішна, діючи зсередини, дає йому вказівки, які зрештою допоможуть йому /без труда/ прідті до Господа.
Людина винна тільки постійно діяти в свідомості Крішни і з любов’ю і відданістю служити Господу всіма можливими способами. Він винен завжди щось робити для Крішни і робити це з любов’ю.
Якщо зраджений недостатньо розумний, щоб просуватися по шляху духовного самоусвідомлення, але щирий і зраджений служінню Господу, Господь допомагає йому /дает йому возможность/ досягти духовної досконалості і зрештою повернутися до Нього.

Шлока 10 →

І з серед всіх йогів, той, хто, володіючи непохитною вірою, завжди виконує Мої вказівки, думає про Мене в глибині свого серця і служить Мені з любов’ю і відданістю, найтіснішим чином пов’язаний зі Мною в йогі і перевершує всіх інших трансценденталістов. Таке Моя думка.



КОМЕНТАР: Особливої уваги заслуговує спожите тут слово бхаджате. Бхаджате-похідне від слова бхадж, яке уживається, щоб вказати на необхідність в служінні. Російське слово “поклоніння” не співпадає по сенсу із словом бхадж. Поклонятися означає шанувати того, хто гідний поклоніння, преклонятися перед ним.
Але служити з любов’ю і відданістю можна /повинно/ тільки Верховній Особі Бога. Людина може нехтувати поклонінням якій-небудь високопоставленій особі або напівбогові і уславитися нечемою, але на тому, хто відмовився служити Верховному Господу, лежить друк прокляття.
Кожне живе существо- невід’ємна частинка Верховної Особи Бога і відповідно до своєї природи /спочатку/ призначено для того, щоб служити Верховному Господу. Не роблячи цього, воно деградує. “Бхагаватам” (11.5.3) дає цьому наступне підтвердження:

“Той, хто відмовляється служити передвічному Господу, що є джерелом всіх живих істот, і не виконує свого боргу перед Ним, неминуче ляже, втративши своє початкове положення”.

В цьому вірші також спожито слово бхаджанті. Таким чином бхаджанті відноситься /застосовно/ тільки до Верховного Господа, тоді як слово “поклоніння” можна вживати і по відношенню до напівбогів або звичайних живих істот. Слово аваджананті, спожите в даному вірші, всречаєтся також в “Бхагавад-гите”.
Аваджананті мам мудхах: “Тільки дурні і негідники насміхаються /глумляться/ /могут насміхатися; глумиться/ над Верховною Особою Бога, Господом Крішной”. Такі дурні беруться писати власні коментарі до “Бхагавадгите”, хоча відкидають служіння /принцип служения/ Господу. В результаті, вони не можуть належним чином розмежувати поняття, позначені словами бхаджанті і “поклоніння”.

Шлока 47 →

Мій дорогою Арджуна, про завойовник багатств, якщо ти не можеш /если тобі трудно/ постійно тримати свій розум зосередженим на Мені, то слідуй правилам і розпорядженням бхакти-йоги. Так ти розвинеш в собі бажання /у тебе з’явиться, в тобі проснется/ досягти Мене.

КОМЕНТАР: В даному вірші описано дві категорії зраджених, таких, що займаються бхакти-йогою. До першої відносяться ті, хто, піднявшись на рівень трансцендентного любовного служіння, вже розвинув в собі прихильність до Крішне, Верховної Особи Бога.
А в другу категорію входять зраджені, в кому ще немає справжньої прихильності до Господа, яка з’являється в процесі трансцендентного любовного служіння. Для зраджених другого класу існують численні правила і розпорядження, яким необхідно слідувати, щоб зрештою розвинути в собі любов і прихильність до Крішне.

Бхакти-йога це процес очищення відчуттів. Зараз ми знаходимося в матеріальному світі, тому наші відчуття завжди залишаються в стані, що поганить, бо ми діємо ради їх задоволення /все час прагнемо задовольнити їх запити. Займаючись бхакти-йогою, ми зможемо очистити відчуття, і тоді вони увійдуть до безпосереднього зіткнення з Верховним Господом.
У матеріальному світі слуга служить своєму панові, але робить це не з любові, а з бажання заробити гроші. І господар також не випробовує до слуги особливої любові, він користується його послугами і платить йому. Їх відносини ніяк не назвеш любовними. Проте, займаючись духовною практикою, ми повинні розвинути в собі чисту любов до Бога.
Досягти цього рівня можна в процесі відданого служіння, в якому беруть участь наші відчуття, що поганять.

Любов до Бога дрімає в серці кожної живої істоти. У матеріальному світі Ця любов проявляє себе по-різному, але завжди залишається такою, що поганить матеріальним впливом. Тому ми повинні очистити своє серце від матеріальної скверни і розвинути в собі любов до Крішне, спочатку властиву кожній живій істоті. Така суть методу бхакти-йоги.

Шлока 9 →