Шлока 7
Живі істоти, що знаходяться в матеріальному світі суть Мої вічні фрагментарні частинки. Перебуваючи в обумовленому стані, вони ведуть важку /непримиренну/ боротьбу з шістьма відчуттями, до яких відноситься також і розум.
КОМЕНТАР: В цьому вірші ясно визначена природа живої істоти, яка вічно залишається /є/ фрагментарною частинкою Верховного Господа. Не слід думати, ніби воно володіє індивідуальністю тільки в обумовленому житті, а досягнувши звільнення, зливається з Верховним Господом. Воно завжди залишається відокремленою частинкою Всевишнього. Тут ясно сказано: санатанах.
Згідно Ведам, Верховний Господь проявляє Себе в Своїх незліченних експансіях. Його первинні експансії називають вішну-таттвой, а Його вторинними експансіями є живі істоти. Інакше кажучи, вішну-таттва-ето особисті експансії Панове, а живі Существа-его відокремлені експансії.
До особистих експансій Панове відносяться Його різноманітні форми: Господь Рама, Нрісимхадева, Вішнумурті, а також всі Божества, що царюють на планетах Ваїкунтхи. Відокремлені експансії Панове, живі істоти, є Його вічними слугами. Особисті експансії Верховного Панове, Його індивідуальні форми існують вічно.
Відокремлені експансії Всевишнього, живі істоти, також володіють індивідуальністю. Як фрагментарні частинки Верховного Панове, живі істоти також володіють частиною Його якостей, одним з яких є незалежність. Будучи живою істотою, кожна духовна іскра є індивідуальною особою і володіє крупицею незалежності.
Зловживаючи цією незалежністю, воно обуславліваєтся, а використовуючи її належним чином, вічно залишається в звільненому стані. У будь-якому випадку, жива істота є вічною і якісно невідмінним від Верховного Господа.
У звільненому стані жива істота, не обумовлена матеріальною природою, знаходиться на трансцендентному рівні і служить Господу, а обуславліваясь, попадає під вплив три матеріальних гун і забуває про трансцендентне любовне служіння. Внаслідок цього йому доводиться вести сувору боротьбу за існування в матеріальному світі.
Живі істоти, не тільки люди, кішки або собаки, але також великі володарі матеріального Міра-брахма, Господь Шива і навіть Вішну-все є невід’ємними частинками Верховного Господа. Всі вони існують вічно. Велике значення має спожите в даному вірші слово каршаті, “сувора боротьба”, “сутичка”. Обумовлена душа немов закута в залізні кандали.
Воно закуте в кандали помилкового его, і головною силою, яка утримує його в темниці матеріального світу є його розум. Коли розум знаходиться в гуне добрості, його дії живої істоти приносять йому благо, розум в гуне пристрасті, є для нього джерелом бід і страждань, а розум в гуне неуцтва примушує його деградувати в нижчі форми життя.
Сторінки: 1 2
No Comments »